15 лютого - День пам'яті воїнів - інтернаціоналістів

Сльози матері.
Вже скільки років проминуло,
А біль у серце б’є і б’є…
Батьки старенькі, сивочолі
Стоять під пам’ятником чорним,
Де вибито ім’я твоє.

Синочку, синку! Орле сизий!
Тобі було лиш дев’ятнадцять,
Ой, як же важко на чужині
Зустріти смерть свою зненацька!

Чужі люди, чужа віра,
Чужа та країна!
Які ж бо – то лиходії
Забрали в нас сина?!

Хай прокляті навіки будуть
Ті, хто почав війну в Афгані,
Хто тисячі синів прислав нам
Назад – у «чорному тюльпані»!

За що? За що так поступила доля
З тобою, з ними – з багатьма?
…Як приземлявсь «тюльпан» той чорний,
То день не день ставав – пітьма!

Єднаймось матері усього світу!
Єднаймось проти зброї і війни!
Хай сміються під сонечком радісно діти.
Хай живими залишаться Ваші сини…

…Сльози матері зрошують чорний граніт,
Протирає хустинкою сина лице,
Батько в розпачі стис кулаки – і мовчить…
Хто їм скаже: як витерпіть горе оце?!


                                           (Харькова Т.І.)